Євангелія від Луки 3 страница

20. А якщо Я пальцем Божим виганяю демонів, то звичайно сягнуло до вас Царство Боже.

21. Коли сильний зі зброєю охороняє дім свій, тоді в безпеці його маєток;

22. А коли сильніший від нього вчинить напад на нього і переможе його, тоді забере всю зброю його, на котру він сподівався, і розділить маєток його.

23. Хто не зі Мною, той проти Мене; і хто не збирає зі Мною, той розкидає.

24. Коли нечистий дух вийде з людини, то блукає безводними місцинами, – спокою шукає, а коли не знаходить, каже: Повернуся до оселі своєї, звідки вийшов.

25. І, прийшовши, знаходить її виметеною і прибраною;

26. Тоді йде і бере із собою семеро інших духів, ще зліших від себе, – і входять вони, і живуть там, і буває останнє гірше від першого.

27. А коли Він говорив це, одна жінка піднесла голос з-поміж народу і сказала Йому: Щасливе лоно, яке носило Тебе, і перса, що Тебе насичували!

28. А Він сказав: Блаженні, хто чує слово Боже і дотримується його.

29. А коли народ почав сходитися у великій кількості, Він почав оповідати: Рід цей лукавий; він шукає ознак, і ознаки не даються йому, окрім ознаки пророка Йони;

30. Бо, як Йона був ознакою для ніневитян, так буде й Син Людський для роду цього.

31. Цариця південна постане на суд з людьми роду цього і викриє їх, бо вона приходила від рубежів землі послухати мудрість Соломонову; і ось, тут більший від Соломона.

32. Ніневитяни постануть на суд із родом цим і викриють його, бо вони покаялися від проповіді Йонової, і ось, тут більший від Йони.

33. Ніхто, запаливши свічу, не ставить її в утаємниченому місці, ні під посудину, але на свічник, щоб захожі бачили світло.

34. Світильником тіла є око; отож, якщо око твоє буде чистим, то все тіло твоє буде світлим; а якщо воно буде недобре, то й тіло твоє буде темним.

35. Отож, дивися: Світло, котре в тобі, – чи не є пітьма?

36. А коли тіло твоє все світле і немає жодної темної частки, то буде світлим усе так, неначе світильник освітлював тебе сяянням.

37. Коли Він казав це, один фарисей просив Його до себе пообідати; Він прийшов і приліг.

38. А фарисей здивувався, коли побачив, що Він не помив рук перед обідом.

39. Але Господь сказав йому: Нині ви, фарисеї, зовнішність чаші і тарелі очищаєте; а нутро ваше виповнене здирством і лукавством.

40. Нерозумні! Чи не Той, Хто витворив зовнішнє, витворив і внутрішнє?

41. Подавайте краще милостиню з того, що у вас є, тоді все у вас буде чистим.

42. Але горе вам, фарисеям, що даєте десятину з м‘яти, рути і всіляких овочів, і не пильнуєте суду і любови Божої: це треба чинити, і того не залишати.

43. Горе вам, фарисеям, що полюбляєте сидіти в синагогах на перших лавицях і вітання на зібраннях народних.



44. Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, бо ви, немов гроби приховані, над котрими люди ходять і не відають цього.

45. На це один із законників сказав Йому: Учителю! Кажучи це, Ти й нас кривдиш.

46. Але Він сказав: І вам, законникам, горе, що накладаєте на людей тягарі важкі, а самі навіть пальцем не торкнетеся тих тягарів.

47. Горе вам, що споруджуєте гробниці пророкам, котрих вигубили батьки ваші:

48. Цим ви засвідчуєте вчинки батьків ваших і погоджуєтеся з ними; бо вони вигубили пророків, а ви споруджуєте їм гробниці.

49. А тому й премудрість Божа сказала: Пошлю до них пророків та Апостолів, і одних із них уб‘ють, а інших проженуть;

50. Нехай же відповість цей рід за кров усіх пророків, пролиту від утворення світу,

51. Від крови Авеля до крови Захарії, убитого поміж жертовником і храмом. Так, повідую вам, відповість за все рід цей.

52. Горе вам, законники, що взяли ви ключа розуміння: самі не увійшли і тим, що входять, перешкодили.

53. Коли Він виповідав їм це, книжники і фарисеї почали тиснути на Нього, примушуючи Його відповідати на багато запитань,

54. Вони під‘юджували Його, аби зловити на якомусь слові, щоб звинуватити Його.

Луки 12 Засторога від лицемірів і фарисеїв.

1. Тим часом, коли зібралися тисячі народу, аж так, що тіснили один одного, Він почав оповідати спершу учням Своїм: Остерігайтеся закваски фарисейської, котра є лицемірство!

2. Немає нічого утаємниченого, що не стало б явним, і таємного, про що не дізналися б.

3. А тому те, що ви сказали в темряві, те почуєте при світлі; і що казали на вухо всередині оселі, те буде зголошуватися на дахах.

4. Повідую ж вам, друзям Моїм: Не бійтеся тих, що вбивають тіло, а відтак уже не можуть нічого зробити;

5. Але скажу вам, кого боятися: Страхайтеся того, хто після вбивства може вкинути в геєну; Так, повідую вам, цього бійтеся.

6. Чи не п‘ять малих птахів продаються за два асарії? Жодна з них не забута у Бога.

7. У вас же навіть волосся на голові пораховане все. Отож, не бійтеся: ви дорожчі від багатьох малих птахів.

8. А тому повідую вам: Кожного, хто сповідує Мене перед людьми, Син Людський також сповідуватиме перед Ангелами Божими;



9. А хто відкинеться од Мене перед людьми, той відкинутий буде перед Ангелами Божими.

10. І кожному, хто скаже слово на Сина Людського, – проститься йому; а хто ганьбитиме Святого Духа, – йому не проститься.

11. А коли приведуть вас до синагоги, до можновладців, не бентежтеся, як чи що відповідати, або що казати;

12. Бо Святий Дух навчить вас о тім часі, що маєте казати.

13. Озвався до Нього хтось із народу: Учителю! Скажи братові моєму, щоб він поділив зі мною спадщину.

14. А Він сказав чоловікові тому: Хто настановив Мене судити чи ділити вас?

15. І відразу сказав іще: Глядіть, остерігайтеся всілякої пожадливости, бо життя людини не залежить від надміру маєтностей.

16. І повідав їм притчу: В одного багатого чоловіка був гарний урожай у полі;

17. І він міркував подумки сам у собі: Що мені вчинити? Немає куди зібрати урожай мій.

18. І сказав: Ось, як учиню: Поламаю засіки мої і споруджу великі, і зберу туди увесь хліб мій і все добро моє,

19. І скажу душі моїй: Душе! Багато добра лежить у тебе на багато років: спочинь, їж, пий, веселися.

20. Але Бог сказав йому: Шалений! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе; а кому ж залишиться те, що ти зібрав?

21. Таке трапляється з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє.

22. І сказав учням Своїм: А тому повідую вам: Не піклуйтеся для життя вашого, що вам їсти, ні для тіла, у що зодягнутися.

23. Життя більше від їжі, і тіло – від одежі.

24. Подивіться на гайвороння; воно не сіє, не жне; немає в нього ні комор, ні засіків, і Бог насичує його; а на скільки ж ви кращі від птахів?

25. Окрім того, хто з вас, піклуючися, може добавити собі зросту бодай на один лікоть?

26. Отож, якщо ви найменшого вчинити не можете, нащо клопочетеся іншим?

27. Подивіться на лілеї, як вони ростуть: не трудяться, не прядуть, але кажу вам, що й Соломон у всій славі своїй не одягався так, як оце кожна з них.

28. Тож коли траву в полі, котра сьогодні є, а завтра буде вкинена до печі, Бог так одягає, то тим паче вас, маловіри!

29. Отож, не шукайте, що вам їсти, або що пити; і не клопочіться,

30. Тому що всього цього шукають люди світу сього; а ваш Батько знає, в чому ви маєте потребу.

31. Найретельніше від усього шукайте Царства Божого, і все це додасться вам;

32. Не бійся, мала чередо! Тому що Батько ваш виявив добру волю дати вам Царство.

33. Продавайте маєтки ваші і подавайте милостиню. Готуйте собі сховища нетлінні, скарби невичерпні на небесах, куди злодій не наближається, і де міль не з‘їдає.

34. Бо, де скарби ваші, там і серце ваше буде.

35. Нехай крижі ваші будуть підперезані, а світильники запалені;

36. І будьте схожі на людей, котрі наджидають повернення господаря свого зі шлюбу, щоб, коли прийде і постукає, тієї ж хвилі відчинити Йому.

37. Блаженні служники ті, котрих господар, прийшовши, упевниться, що пильнують вони; істину кажу вам, він підпережиться і всадовить їх, і, підходячи, почне слугувати їм;

38. І, якщо прийде й за другої сторожі, і за третьої прийде і побачить їх такими, то блаженні ті служники.

39. Ви знаєте, що якби відав господар дому, о котрім часі прийде злодій, то пильнував би, і не допустив би підкопати дім свій.

40. То будьте й ви готовими, бо, в яку годину ви не чекатимете, прийде Син Людський.

41. Тоді сказав Йому Петро: Господе! Чи нам цю притчу оповідаєш, чи всім?

42. А Господь сказав: Хто вірний і розумний розпорядник дому, котрого господар настановив понад служниками своїми роздавати їм свого часу міру хліба?

43. Блаженний той служник, котрого господар його, коли прийде, упевниться, що чинить так;

44. Істину повідую вам, що над усім маєтком своїм настановить його.

45. А якщо служник той скаже в серці своєму: Не скоро прийде господар мій; почне бити служників і служниць, їсти і пити, і впиватися,

46. То прийде господар того служника за дня, котрого він не сподівається, і в годині, про котру й не здогадується, і розітне його, і зрокує його на лихо з невірними.

47. А служник той, котрий знав про волю господаря свого, і не був готовий, не чинив за волею його, битий буде тяжко.

48. А котрий не знав і чинив гідне покари, битий буде менше. І від кожного, кому дано багато, багато й вимагатиметься; і кому багато довірено, з того й більше зажадають.

49. Вогонь прийшов Я кинути на землю, і як Я прагну, щоб він уже запалав!

50. Хрещенням Я мушу хреститися; і як Я знемагаю, поки це звершиться!

51. Чи ви гадаєте собі, що Я прийшов дати мир землі? Ні, повідую вам, але розділення;

52. Бо віднині п‘ятеро в одному домі почнуть розділятися: троє супроти двох, а двоє супроти трьох;

53. Батько буде супроти сина, і син супроти батька; мати супроти доньки, і донька супроти матері; свекруха супроти невістки своєї, і невістка супроти свекрухи своєї.

54. Сказав також і народові: Коли ви бачите хмару, що насувається із заходу, то зараз же кажете: Дощ буде; і так буває;

55. І коли віє вітер південний, кажете: Спека буде; і буває так.

56. Лицеміри! Обличчя землі і неба розпізнавати умієте, то чому часу цього не розпізнаєте?

57. Чому ж ви й самі по собі не судите, що має бути?

58. Коли ти йдеш із супротивником твоїм до старшини, то по дорозі постарайся звільнитися від нього, щоб він не привів тебе до судді, а суддя, щоб не віддав тебе наглядачеві, а наглядач, щоб не вкинув тебе до в‘язниці.

59. Повідую тобі: Не вийдеш звідти, доки не заплатиш останнього шеляга.

Луки 13 Про каяття.

1. О цім часі прийшли деякі й оповіли Йому про галілеян, що їхню кров Пилат змішав був з їхніми пожертвами.

2. Ісус сказав їм на це: Чи гадаєте ви собі, що ці галілеяни були грішніші від усіх галілеян, що отак постраждали?

3. Ні, кажу вам: Але якщо не покаєтеся, усі так само загинете.

4. Чи ви гадаєте собі, що ті вісімнадцять чоловіків, на котрих упала вежа Силоамська і повбивала їх, мали більшу провину від усіх, що замешкали в Єрусалимі?

5. Ні, кажу вам; але якщо не покаєтеся усі, так само загинете.

6. І сказав цю притчу: Один чоловік мав у винограднику своєму посаджену смоковницю, і прийшов шукати плоду на ній, і не знайшов.

7. І сказав виноградареві: Ось, я третій рік приходжу шукати плоду на цій смоковниці і не знаходжу; зрубай її, нащо вона землю марнує?

8. Але він сказав йому у відповідь: Господарю! Залиши її на цей рік також; а поки що я обкопаю її і обкладу гноєм;

9. Чи не принесе плоду; а якщо ні, то наступного року зрубаєш її.

10. Однієї суботи навчав Він у синагозі;

11. Там була жінка, що вісімнадцять літ мала духа немочі: вона була скорчена і не могла випростатися.

12. Коли Ісус побачив її, то підкликав її і сказав: Жінко! Ти звільняєшся від недуги твоєї.

13. І поклав на неї руки; і вона тієї ж миті випросталася і почала прославляти Бога.

14. При цьому старший у синагозі, обурюючись, що Ісус уздоровив у суботу, сказав народові: Є шість днів, упродовж котрих можна діяти; за тих (днів) і приходьте уздоровлюватися, а не суботнього дня.

15. Господь сказав йому у відповідь: Лицеміре! Чи не відв‘язує кожний з вас свого вола, або віслюка від ясел у суботу, і чи не веде напоїти?

16. Чи ж оцю Авраамову доньку, котру сатана зв‘язав був на вісімнадцять літ, не належить звільнити від ланцюгів цих суботнього дня?

17. І коли говорив Він це, усі, що протидіяли Йому, соромилися; і увесь народ радів, за всі славні діяння Його.

18. А Він сказав їм: На що схоже Царство Боже? І до чого прирівняю його?

19. Воно схоже на гірчичне зерно, котре взяв чоловік і посадив у саду своєму: і виросло, і стало великим деревом, і птахи небесні ховалися поміж гіллям його.

20. І ще сказав: До чого Мені прирівняти Царство Боже?

21. Воно схоже на закваску, котру жінка взяла і поклала в три мірки борошна, аж поки все не скисло.

22. І проходив через міста та поселення й навчав, прямуючи до Єрусалиму.

23. Аж сказав хтось (з народу) до Нього: Господе! Невже мало буде тих, що врятуються? А Він сказав їм:

24. Докладайте зусиль, щоб увійти через вузьку браму, бо, повідую вам, чимало шукатимуть увійти і не зможуть.

25. Коли господар дому підведеться і замкне двері, тоді ви, стоячи зовні, почнете гримати у двері і будете казати: Господе! Господе! Відчини нам. Але Він скаже вам у відповідь: Не знаю вас, звідки ви.

26. Тоді будете казати: Ми їли і пили перед Тобою, і на вулицях наших навчав Ти.

27. Але Він скаже: Повідую вам: Не знаю вас, звідки ви; відійдіть од Мене всі, хто чинить неправду.

28. Там буде плач і скрегіт зубів, коли побачите Авраама, Ісаака і Якова та всіх пророків у Царстві Божому, а себе такими, котрих виганяють геть.

29. І прийдуть від сходу та заходу, і від півночі та півдня, і сядуть в Царстві Божому.

30. І ось, є останні, котрі будуть першими, і є перші, котрі будуть останніми.

31. Того ж дня прийшли деякі із фарисеїв і казали Йому: Вийди і відійди звідси, бо Ірод хоче вбити тебе.

32. І сказав їм: Рушайте, скажіть цій лисиці: Ось, виганяю демонів і звершую уздоровлення сьогодні, завтра, і третього дня закінчу;

33. А втім, Мені необхідно ходити сьогодні, завтра і наступного дня, тому що не буває так, що пророк гине поза Єрусалимом.

34. Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням вигублюєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати діток твоїх, мов птаха пташенят своїх під крила, а ви не захотіли.

35. Ось, залишається вам дім ваш порожній. Повідую вам, що ви не побачите Мене, поки не настане час, коли скажете: Благословенний Той, що приходить в ім‘я Господнє!

Луки 14 Ісус уздоровлює в суботу.

1. Довелося Йому в суботу прийти в дім одного із фарисейської старшини, щоб хліба спожити, а вони за Ним наглядали;

2. І ось, постав перед Ним чоловік, що страждав на водянку.

3. На цей випадок Ісус запитав у законників та фарисеїв: Чи дозволено лікувати в суботу?

4. Вони мовчали. Він торкнувся до нього, уздоровив його і відпустив.

5. При цьому сказав їм: Якщо у когось із вас віслюк чи віл упаде в криницю, хіба не тієї ж хвилини почнуть витягати його навіть в суботу?

6. І не змогли відповісти Йому на це.

7. І, помічаючи, як покликані вибирали перші місця, оповів їм притчу:

8. Коли ти будеш покликаний кимось на шлюб, не сідай на перше місце, щоб не завітав хтось із покликаних почесніший від тебе,

9. І той, що покликав тебе, підійшовши, не сказав тобі: Поступися йому місцем; і тоді з соромом змушений будеш зайняти останнє місце.

10. Але коли покликаний будеш, то, як прийдеш, сідай на останнє місце, щоб той, який кликав тебе, підійшовши, сказав: Друже! Пересядь вище; тоді буде тобі честь перед тими, що сидять з тобою.

11. Бо кожний, хто підносить себе сам, принижений буде, а той, що принижує себе, буде піднесений.

12. А тому, хто покликав Його, сказав: Коли вчиняєш обід чи вечерю, не клич друзів твоїх, ні братів твоїх, ні родичів твоїх, ні сусідів багатих, щоб вони також тебе колись не покликали, і не дістав ти винагороди.

13. Але коли вчиняєш бенкет, клич убогих, калік і кульгавих та сліпих,

14. І щасливий будеш, що вони не можуть відплатити тобі, бо відплата твоя у воскресінні праведних.

15. Зачувши це, один з тих, що сиділи з Ним при столі, сказали Йому: Блаженний, хто хліб споживатиме в Царстві Божому!

16. А Він сказав йому: Один чоловік вчинив значну вечерю і покликав багатьох;

17. І коли настав час вечері, послав служника свого сказати покликаним: Ідіть, бо вже все приготовлене.

18. І почали всі, неначе змовившись, вибачатися. Перший сказав йому: Я купив землю, і мені треба піти й подивитися на неї, прошу тебе, вибач мені.

19. Другий сказав: Я купив п‘ять пар волів і йду їх випробувати; прошу тебе, вибач мені.

20. Третій сказав: Я одружився і тому не можу прийти.

21. Коли служник той повернувся, то доповів про це володареві своєму. Тоді господар дому розгнівався і сказав служникові своєму: Побіжи скорше вулицями і перевулками міста, і приведи сюди вбогих, калік, кульгавих і сліпих.

22. І сказав служник: Володарю! Виконано, як ти звелів, і є ще місце.

23. Володар сказав служникові: Піди шляхами й на майдани і переконай прийти, щоб виповнився дім мій;

24. Бо повідую вам, що ніхто з отих покликаних не покуштує Моєї вечері; бо кликаних багато, але мало вибраних.

25. Із Ним простувало багато народу; і Він, звернувшися до них, сказав їм:

26. Якщо хтось приходить до Мене, і не зненавидить батька свого, і матері своєї, і дружини, і дітей, і братів та сестер, а, до того ж, навіть життя свого, той не може бути Моїм учнем.

27. І хто не несе хреста свого і не йде за Мною, не може бути Моїм учнем.

28. Бо хто з вас, бажаючи спорудити вежу, не присяде передніше і не вирахує видатків, і чи має він, що необхідне для звершення її,

29. Щоб, коли покладе підмурка і не зможе звершити, усі, що бачитимуть те, не почали сміятися з нього,

30. Кажучи: Цей чоловік почав будувати і не міг скінчити.

31. Або, який цар, йдучи на війну супроти другого царя, не сяде і не порадиться передніше, чи сильний він з десятьма тисячами протистояти тому, що йде на нього з двадцятьма тисячами?

32. Інакше, поки той ще далеко, він пошле посольство до нього – просити миру.

33. Отак усілякий з вас, хто не зрікся всього, що має, не може бути Моїм учнем.

34. Сіль – добра річ; але коли сіль утратить силу, чим виправити її?

35. Ні в землю, ані в гній не годиться: геть викидають її. Хто має вуха слухати, нехай чує!

Луки 15 Нарікання фарисеїв і книжників.

1. Підходили до Нього всі митники і грішники, щоб слухати Його.

2. А фарисеї і книжники ремствували, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.

3. Але Він сказав їм наступну притчу:

4. Хто з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев‘яносто дев‘ять у пустелі і не піде за тією, що пропала, доки не знайде її?

5. А коли знайде, візьме її на плечі свої з радістю;

6. А тоді прийде додому, поскликає друзів та сусідів і скаже їм: Потіштеся й ви зі мною, бо я знайшов свою заблуклу вівцю.

7. Повідую вам, що так на небесах більше радощів буде через одного грішника, що вдався до каяття, аніж через отих дев‘яносто дев‘ятьох праведників, котрі не потребують каяття!

8. Або яка жінка, що має десять драхм, якщо загубить одну драхму, не запалить свічу і не почне мести кімнату і шукати пильно, аж доки не знайде?

9. А коли знайде, то покличе подруг і сусідок і скаже: Потіштеся зі мною, я знайшла загублену драхму.

10. Отак, повідую вам, буває радість в Ангелів Божих, коли бодай один грішник учиняє каяття.

11. І ще сказав: У одного чоловіка було два сини;

12. І сказав молодший з них батькові: Отче! Дай мені належну частину маєтку. І батько розділив їм маєток.

13. Як минуло багато днів, молодший син зібрав усе й пішов до далекої країни і там розтратив маєток свій, живучи розпутно.

14. А коли він усе прожив-прогайнував, то настав страшний голод у тій країні, і він почав бідувати,

15. І пішов, пристав до одного з мешканців країни тієї, а той послав його на поля свої пасти свиней;

16. І він радий був виповнити черево своє бодай стручками, що їли свині, але ніхто не давав йому.

17. А коли прийшов до тями, то сказав (собі): Скільки наймитів у батька мого мають хліба надмір, а я помираю від голоду!

18. Підведуся, піду до батька мого і скажу йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою;

19. І вже недостойний називатися сином твоїм; прийми мене в число наймитів твоїх.

20. Він підвівся і пішов до батька свого. І коли він був іще далеко, побачив його батько і змилосердився; і побіг, а тоді впав йому на груди і цілував його.

21. А син сказав йому: Отче! Я згрішив супроти неба і перед тобою, і вже не гідний називатися сином твоїм.

22. А батько сказав служникам своїм: Принесіть найкращу одежу і одягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги.

23. І приведіть відгодоване теля і заколіть; почнемо їсти і веселитися,

24. Бо цей син мій був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся. І почали веселитися.

25. А старший син його був у полі; і, повертаючися, коли наблизився до дому, почув спів і веселі погуки;

26. І прикликав одного із служників і запитав: Що це таке?

27. Він сказав йому: Брат твій прийшов, і батько твій заколов угодоване теля, тому що отримав його (сина) живим і здоровим.

28. Він розгнівався і не хотів зайти. А батько його, вийшовши, кликав його.

29. Але він сказав у відповідь батькові: Ось, я стільки років служу тобі і ніколи не порушував наказу твого; але ти ніколи не дав мені бодай козлика, щоб мені повеселитися з друзями моїми.

30. А коли оцей син твій, що змарнував маєток свій з блудницями, прийшов, ти заколов для нього вгодоване телятко;

31. Але він сказав йому: Сину мій! Ти завше зі мною, і все моє – твоє;

32. А через те треба було радіти і веселитися, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропадав і знайшовся.

Луки 16 Притча про мудрого, але невірного управителя.

1. Повідав також Ісус учням Своїм: Один чоловік був багатий і мав управителя, на котрого надійшов виказ йому, що він переводить маєток його;

2. І прикликав його і сказав йому: Що це я чую про тебе? А дай-но звіт про твою управу, бо ти вже не можеш більше провадити її.

3. Тоді управитель сказав сам у собі: Що мені вчинити? Володар мій відбирає в мене управу домом; копати не можу, просити соромлюся;

4. Знаю, що вчинити, аби прийняли мене в доми свої, коли буду позбавлений управи домом.

5. І прикликав боржників володаря свого, кожного нарізно, і сказав першому: Скільки ти заборгував господареві моєму?

6. Він сказав: Сто мір оливи. І сказав йому: Візьми твою розписку і сідай скорше й напиши: П‘ятдесят.

7. Потім другому сказав: А ти скільки заборгував? Він одказав: Сто мір пшениці. І сказав йому: Візьми твою розписку і напиши: “Вісімдесят”.

8. І похвалив володар управителя невірного, що мудро вчинив; бо сини віку цього мудріші в їхньому роді від синів світла.

9. І Я кажу вам: Надбайте собі друзів багатством неправедним, щоб Вони, коли воно минеться, прийняли вас до осель вічних.

10. Вірний у малому, вірний також у великому, а невірний в малому невірний у великому.

11. Отож, якщо ви у неправедному багатстві не були вірними, хто довірить вам істинне?

12. І якщо в чужому не були вірними, хто дасть вам ваше?

13. Жодний служник не може слугувати двом володарям: бо він або одного буде ненавидіти, а другого буде любити, або одному буде прислуговувати, а другим нехтувати. Не можете служити Богові і мамоні2 .

14. Чули все це й фарисеї, котрі любили гроші, і насміхалися з Нього.

15. Він сказав їм: Ви виставляєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші: бо, що високе у людей, те мерзенне перед Богом.

16. Закон і пророки до Івана; звідтоді Царство Боже благовіститься, і кожний зусиллям входить до нього.

17. Але скорше небо і земля щезнуть, аніж бодай одна риса пропаде із закону.

18. Кожний, хто розриває шлюб із дружиною своєю і одружується з іншою, чинить перелюб; і кожний, що одружується з розлученою з чоловіком, – чинить перелюб.

19. Один багатий чоловік, що одягався в кармазин та віссон, щодня бенкетував вельми пишно.

20. Був також один убогий, на ім‘я Лазар, котрий лежав біля воріт його у струпах.

21. І прагнув насититися крихтами, що падали зі столу багатого; і пси, проходячи мимо, лизали його струпи.

22. Помер жебрак і віднесли його Ангели на лоно Авраамове; і багач помер, і поховали його;

23. І в пеклі, страждаючи в муках, він підвів очі свої й побачив віддалік Авраама і Лазаря на лоні його,

24. І заволав, і сказав: Отче Аврааме! Змилосердься наді мною і пошли Лазаря, щоб умочив пальця свого у воду і вихолодив язика мого, бо я тяжко страждаю в полум‘ї цьому,

25. Але Авраам сказав: Сину! Пригадай, що ти вже дістав добре твоє в житті твоєму, а Лазар лихе; а нині він тут матиме втіху, а ти страждаєш;

26. І понад усе те поміж вами і нами утворене величезне провалля, аж так, що ті, котрі жадали б перейти звідси до вас, не можуть, а також і звідти до нас не переходять.

27. Тоді сказав він: То прошу тебе, отче, пошли його в дім батька мого,

28. Бо в мене п‘ятеро братів: Нехай він засвідчить їм, щоб вони не прийшли до цього місця страждань.

29. Авраам сказав йому: У них є Мойсей і пророки; нехай слухають їх.

30. А він сказав: Ні, отче Аврааме! Але якщо хтось із мертвих прийде до них, то покаються.

31. Тоді Авраам сказав йому: Якщо Мойсея і пророків не слухають, то, якби хтось із мертвих воскрес, не повірять.

Луки 17 Про серйозність спокус і про прихід Божого Царства.

1. Сказав також Ісус учням Своїм: Неможливо не прийти спокусам, але горе тому, через кого вони приходять.

2. Краще було б йому, якби повісили йому на шию каменя від жорен, і кинули його в море, аніж сталося б те, що спокусив би одного з малих оцих.

3. Спостерігайте за собою. А якщо згрішить супроти тебе брат твій, застережи його, і, якщо покається, прости йому;

4. І якщо сім разів на день згрішить супроти тебе і сім разів на день звернеться, і скаже: Каюся, – прости йому.

5. І сказали Апостоли Господові: Примнож у нас віру.

6. Господь сказав: Якби ви мали віру завбільшки з гірчичне зернятко і сказали смоковниці оцій: Вихопися з корінням і пересадися в море, то вона підкорилася б вам.

7. Хто з вас, маючи служника орача, або служника пастуха, коли він прийде з поля, скаже йому: Іди мерщій та сідай до столу?

8. Навпаки, чи не скажете йому радше: Приготуй мені щось на вечерю та підпережися служити мені, поки буду їсти і пити, а потім їж і пий сам?

9. Чи буде він дякувати служникові цьому за те, що він виконав наказа? Не певен.

10. Отак і ви, коли виконаєте все, що наказано вам, кажіть: Ми служники нікчемні, бо вчинили тільки те, що мусили вчинити.

11. Йдучи до Єрусалиму, Він проходив між Самарією та Галілеєю.

12. І коли входив Він до одного поселення, зустріли Його десять чоловіків прокажених, котрі зупинилися віддалік.

13. І дужим голосом кричали: Ісусе Наставнику! Помилуй нас!

14. Він побачив їх, і сказав їм: Підіть, покажіться священикам. І коли вони пішли, то очистилися,

15. А один із них, побачивши, що уздоровлений, повернувся, і почав голосно прославляти Бога,

16. І упав ницьма до ніг Йому, дякуючи Йому; і це був самарянин.

17. Тоді Ісус сказав: Чи не десятеро очистилися? А де ж дев‘ятеро?

18. Чому ж вони не повернулися прославити Бога, окрім одного чужинця?

19. І сказав йому: Підведися і йди; віра твоя врятувала тебе.

20. Аж ось, фарисеї запитали Його, коли прийде Царство Боже, відповідав їм: Не прийде Царство Боже примітним чином,

21. І не скажуть: Ось, воно тут, або: Ось, там. Бо Царство Боже усередині вас.

22. Сказав також учням Своїм: Надійдуть дні, коли зажадаєте бачити хоча б одного з днів Сина Людського, і не побачите;

23. І скажуть вам: Ось, тут, або: Ось, там, – не ходіть і не ганяйтеся;

24. Бо, як блискавка, сяйнувши від одного краю неба, зблискує до другого краю неба, так буде Син Людський за дня Свого.

25. Але передніше належить Йому багато постраждати, і бути відкинутим родом оцим.

26. І, як було за днів Ноя, так само буде й за днів Сина Людського.

27. Їли, пили, шлюбилися, виходили заміж до того дня, як зайшов Ной до ковчега, і прийшов потоп і вигубив усіх.

28. Так само було й за днів Лота: Їли, пили, купляли, продавали, садили, будували;

29. Але того дня, коли Лот вийшов із Содому, пролився з неба дощ вогненний та сірковий і винищив усіх;

30. Так станеться й того дня, коли Син Людський прийде.

31. Того дня, хто буде на покрівлі, а речі його вдома, той не сходь забрати їх; і хто буде в полі, також не повертайтеся назад;

32. Не забувайте дружину Лотову.

33. Хто буде рятувати життя своє, той погубить його; а хто погубить його, той оживить його.

34. Повідую вам: Тієї ночі будуть двоє на одній постелі: одне візьметься, а друге залишиться.


8767729790985871.html
8767750223744604.html

8767729790985871.html
8767750223744604.html
    PR.RU™